Меню сайту

Зі спогадів

Олександри Кирилівни Стельмашук

 

Моє тринадцятилітня припало на окупацію. І досі зринають емоції, пережиті у дитинстві. Важка виснажлива праця жінок і підлітків, знущання фашистів (над мирним населенням. Люди ходили, мов сновиди, сумні, мовчазні, залякані, боялись зайве слово зронити.

У кожній сімї поселилась тривога – за долю батьків, чоловіків, синів, котрі воювали на фронті. За долю синів і доньок, сестер, братів і коханих, яких насильно вивозили до Німеччини.

Мене Бог милував, яка Німеччина для підлітка? А попрацювати на будівництві, обладнанні проїжджих доріг, на сільгоспроботах довелося. У «десятках» ( по десять об’єднаних дворів).

Особливо важко було у жнива, адже косили косарками, в які здебільшого були запряжені корови. Жінки  складали збіжжя у копиці, а ми, діти, підгрібали. А в короткі хвилини перепочинку злітала у небо пісня. Співали «А в сорок первом годе, как началась война, я мужа выряжала, синочка отдавала….» жінки втирали ріжками хусток сльози, а нам, малим, було невтямки, чого це вони від пісні плачуть.

Німці забирали у жителів м'ясо, яйця. Пам’ятаю, у приміщенні приймального пункту висів портрет Гітлера із крупним написом по-російські «Гитлер-освободитель», що доводило на нас страх.

У вересні 43-го уже чулися гарматні вистріли з боку Криму. До нас доходили чутки, що наближаються наші війська. Мабудь, це відчували і німці, бо пиячили безпробудно під музику на весь голос, що лунав з їх радіопередавачів. Ми розуміли, що розважаються  вони перед погибеллю. Хоча в Каланчаку і не було сильних боїв, та земля здригалася від канонади на Перекопі, у Червоному Чабані.

Перед відходом німці руйнували основні промислові та сільськогосподарські споруди, підірвали маслозавод, спалили млин. (від того моторошно було нам, малолітнім.

А у листопаді 43-го до східної околиці Каланчака під’їхали три вершники з ледь помітними червоними зірками на кашкетах. Це були перші наші розвідники. Зупинившись прямо біля нашого двору, запитали, де тут німці як краще проїхати до центру села. Дізнавшись, що потрібно, рвонули далі. О другій половині цього дня у Каланчак вступили наші війська.

Зі сльозами щастя на очах ми зустріли звільнення, повідомлення про це Левітана, яке ми зрозуміли, як благословення на відбудову, навчання. Я пішла до школи, а влітку – на сільгоспроботи. І з часом ожив Каланчак.  Дай  Боже, квітнути далі.

Вхід на сайт

Новини школи

Серпнева конференція

26 серпня 2016 року наша школа приймала гостей зі шкіл селища та району. Переглянути фото можна за посиланням: 


Літо 2016

Закінчився навчальний рік, проте робота школи продовжується.


Безпека дорожнього руху


Перше вересня

День Знань. Навіть погода раділа початку навчального року!


Закінчились осінні канікули...

Чому так швидко пролітає тиждень? Наче і відпочити не встигли?! А уявіть, якби і цього тижня не було? Чи стало б нам важче?


Погода в Каланчаку
Мини - чат

200
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz