| | | |
|
Кравченко Килина Михайлівна народилася в 1924 році в с. Каланчак. Була призвана в діючу армію після звільнення Каланчака 3 листопада 1943 року. « Мій бойовий шлях у складі Кавалерійської дивізії Кириченка був довгий і нелегкий: Каховка, Миколаїв, Одеса, Київ, Білорусія, Польща,Угорщина, Румунія, Австрія і закінчився під Прагою в Чехословаччині. З Каланчака до Праги йшли пішки та з волами. В першому бомбардуванні тікала в кукурудзу і кричала : « Ой, мамочка!», а старшина відповів : « Забудь про маму!». Я була санітаркою в козачому госпіталі. Скільки за ці роки прийшлося перепрати білизни, бинтів від крові і бруду, скільки провести безсонних ночей біля важкопоранених і скільки мертвих щоранку відправити в спеціальну палатку! Такий був наказ начальника шпиталю. Коли тепер все пригадаю, то мені не віриться, що я в 20 років могла все це витримати. І ще сьогодні нерідко сняться кошмарні сни, коли я, надриваючись від тягаря та страху, тягну мертвого. Дуже важко було в Білорусії. Проїжджали по сто км і на місці селищ були згарища та руїни, на яких можна було зустріти одну – дві бабусі. Пам’ятаю такий випадок у Румунії. Проти фашистів поставили тільки-но сформовані частини румунів. Фашисти пішли в контр – атаку і вони не витримали. В містечко, де розташувалось чимало госпіталів, вдерлись гестапівці. З яким звірством вони розправлялись з санітарками, медсестрами: живих закатовували, вирізаючи їм на лобі п’ятикутні зірки, відрізаючи груди. Три госпіталі облили бензином і заживо спалили тяжкопоранених, хто не міг сховатись, доки не підійшли радянські бійці. Дорого заплатили фашисти за скоєне, за смерть поранених беззбройних солдатів і медперсоналу. Їх гнали без передиху наші воїни із 200км. День Перемоги зустріла за 30 км від Праги. Нагороджена орденом «Отечественной войны» ІІ ступеню, медаллю «За боевые заслуги»(08 червня 1945 р.); ювілейними медалями. |
26 серпня 2016 року наша школа приймала гостей зі шкіл селища та району. Переглянути фото можна за посиланням: Закінчився навчальний рік, проте робота школи продовжується. День Знань. Навіть погода раділа початку навчального року! Закінчились осінні канікули... Чому так швидко пролітає тиждень? Наче і відпочити не встигли?! А уявіть, якби і цього тижня не було? Чи стало б нам важче? |
||||||||||||||||||||||||||||||||
